Сказ — фатальна інфекційна хвороба. Збудником є вірус сказу, який нестійкий в зовнішньому середовищі і швидко гине під дією прямих сонячних променів, при кип’ятінні, чутливий до дезинфікуючих засобів.

Джерелом інфекції для людини є собаки, особливо бродячі, а з диких тварин – лисиці та вовки. Можливо зараження людей від котів, корів, овець, кіз, свиней, коней, щурів, їжаків.

Вірус, у великій кількості, накопичується в слинних залозах хворих тварин. Зараження людей відбувається при укусах та подряпинах і при ослиненні травмованої шкіри скаженою твариною. Найбільш небезпечне проникнення вірусу в око і голову. Передача вірусу від людини до людини зустрічається рідко. Сезонність — літньо-осіння. Частіще хворіють жителі сільських місцевостей.

Період, від зараження до перших проявів хвороби, триває 1-3 місяці , але може коливатись від одного тижня до року і більше. Першими проявами хвороби у людей є неприємні відчуття ( поколювання, печіння ), інколи м’язови посмикування і свербіж в ділянці рани (рубця), нанесеною хворою твариною. Одночасно з’являються головний біль, безсоння, пригнічення настрою, немотивоване відчуття страху, туги.

Нажаль, кожен випадок сказу у людини, закінчується смертю, внаслідок ураження вірусом життєважливих центрів головного мозку.

На даний час відсутні тести, за допомогою яких можливо встановлювати діагноз до появи характерних клінічних ознак хвороби.

Специфічне лікування сказу відсутнє. Тому основним ефективним методом запобігання розвитку хвороби є постконтактна профілактика, проведена в перші години після небезпечного контакту із зараженою твариною.

Заходи профілактики включають :
◦ місцеву обробку рани мильним розчином і йодовою настойкою;
◦ введення специфічного імуноглобуліну ( за показаннями ) ;
◦ вакцинацію.

Не зволікайте із зверненням за медичною допомогою! Звертайтесь в найближчій травм.пункт!