Гострий тонзиліт (ангіна) – це гостре загальне інфекційне захворювання піднебінних мигдаликів, та збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, нерідко виникають ускладнення з боку серця, суглобів, нирок.
Найбільший рівень захворюваності зустрічається серед осіб молодого віку. Відсоток молодих осіб віком від 17 до 30 років серед хворих на гострий тонзиліт складає 70-100.
До тяжких ускладнень ангіни відносять паратонзилярний, латерофарингеальний, внутрішньомигдаликовий абсцеси, аденофлегмону шиї, розлиту флегмону шиї, тонзилогенний медіастиніт, тонзилогенний сепсис. Окрім того, перенесена ангіна може бути пусковим механізмом виникнення метатонзилярних захворювань, таких як ревматизм, поліартрит, гломерулонефрит, тиреотоксикоз та ін.
Безпосередньою причиною виникнення ангін є вірусна та бактеріальна мікрофлора. Виникненню ангіни у багатьох випадках передують гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Віруси готують підґрунтя для розвитку ангіни, але вирішальне значення має бактеріальна флора. Причиною вірусного гострого фарингіту та тонзиліту є аденовіруси, риновірус, коронавірус, віруси грипу й парагрипу, вірус Епштейна-Барра, вірус Коксакі А. Вважається, що вірусні форми гострого тонзиліту переважають у дітей до 3 років (70-90%), після 5 років частішають бактеріальні форми (до 30-50%). Інфекція потрапляє в організм ззовні або активується ендогенно, коли сапрофітна флора набуває патогенних властивостей. Джерелом інфекції також можуть бути гнійні захворювання носа, приносових пазух, каріозні зуби.
Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом, її джерелом є хвора людина та побутові предмети. Велике значення має наявність в організмі хронічних вогнищ інфекції.
На провокування розвитку даної інфекції можуть вплинути: інтоксикація, перевтома, загальне та місцеве охолодження (при охолодженні кінцівок відмічається зниження температури у ділянці мигдаликів), надмірне білкове харчування, недостатність вітамінів.
Клінічні прояви
Гострий катаральний тонзиліт є поверхневим ураженням мигдаликів. Хворого турбує загальна слабкість, головний біль, біль у суглобах, біль у горлі, що посилюється при ковтанні. Мигдалики при цьому- набряклі та гіперемовані. Слизова оболонка довкола мигдаликів більш або менш почервоніла, але обширного ураження ротоглотки (задньої стінки, піднебіння) немає.
Гострий катаральний тонзиліт у більшості випадків закінчується за 3-4 дні, але через 1-2 доби після початку захворювання може перейти у лакунарну або фолікулярну (паренхіматозну) форму.
При фолікулярній або лакунарній формах гострого тонзиліту відзначається більш тяжкий перебіг захворювання із вираженим інтоксикаційним синдромом. Значно порушується загальний стан, температура тіла сягає 40 °С, можливий озноб, відзначається загальна слабкість, головний біль, біль у кінцівках та попереку. Біль у горлі значно посилюється при ковтанні, іноді віддає у вухо.
При гострому фолікулярному тонзиліті крізь почервонілу та набряклу слизову оболонку обох мигдаликів просвічується значна кількість круглих, розміром з голівку шпильки, дещо виступаючих над поверхнею мигдалика жовтуватих або жовтувато-білих крапок. Це фолікули мигдаликів, що нагноїлися.
При гострому лакунарному тонзиліті на почервонілій слизовій оболонці інфікованих мигдаликів у ділянці лакун з’являються білі або жовті обмежені нашарування. Вони збільшуються і через деякий час укривають більшу або меншу частину вільної поверхні мигдалика, не виходячи за її межі. Нашарування легко знімаються, не залишаючи кровоточивої поверхні.
При легкому перебігу захворювання хворий лікується вдома (ліжковий режим). При тяжкому загальному стані пацієнта необхідно госпіталізувати до інфекційного відділення.
Дієта: рідка, вітамінізована, легкозасвоювана, переважно молочно-рослинна їжа. Рекомендується вживати багато рідини.
Медикаментозна терапія включає місцеве та загальне лікування. При виборі препарату найкраще орієнтуватися на декілька критеріїв, в першу чергу, використання етіотропної терапії тобто діяти на причину захворювання, в даному випадку це антибіотики. Проте таке лікування повинен призначати лише лікар, оскільки самолікування може нашкодити організму.
Місцево призначають полоскання глотки дезінфікуючими теплими розчинами: фурациліну, етакридину лактату, настоїв шавлії, ромашки.
Енергійні полоскання небажані, оскільки вони сприяють розповсюдженню інфекції. Широко використовують комбіновані фітонірингові препарати (Тонзипрет, Імупрет), спреї, таблетки для розсмоктування, що містять антисептики, знеболюючі препарати, ефірні масла, екстракти лікарських рослин, протизапальні препарати – бензидамін тощо. Також ні в якому разі не можна самостійно очищувати плівочки на мигдаликах, так ви поширюєте інфекцію та провокуєте ускладнення.
Бережіть себе та не хворійте!