Інфекційний мононуклеоз — це гостре вірусне захворювання, яке зазвичай викликається вірусом Епштейн-Барра (EBV), що належить до герпесвірусів 4 типу. Це захворювання часто називають хворобою поцілунків, оскільки найбільш схильні до нього підлітки та молоді люди до 30 років, через інфекцію, що передається при тісному контакті, зокрема через поцілунки чи посуд.  Інфікування також можливе через переливання крові, пересадку кісткового мозку чи органів.

Інкубаційний період інфекційного мононуклеозу зазвичай триває від 20 до 50 днів, тому симптоми можуть з’явитися лише через місяць після контакту з інфікованою особою. Багато батьків навіть не знають, що їхня дитина перенесла цю хворобу, оскільки вона часто протікає у легкій формі. Симптоми можуть бути схожі на ангіну або застуду, тому діагностика може бути ускладнена.

Причини виникнення інфекційного мононуклеозу

 Контакт зі слиною інфікованої людини. Вірус передається через слину, тому основний шлях зараження — це поцілунки, спільне користування посудом, зубними щітками або іншими особистими речами, які можуть бути заражені слиною носія вірусу.

 Ослаблений імунітет. Люди з ослабленою імунною системою більш схильні до зараження вірусом Епштейна-Барра. Причини ослаблення імунітету можуть бути різними, наприклад, хронічні захворювання, постійний стрес, недоїдання або прийом певних лікарських засобів.

 Підлітковий та молодий вік. Мононуклеоз найчастіше зустрічається у підлітків та молодих людей віком від 15 до 25 років. Це пов’язано з високою соціальною активністю та тісними контактами в цьому віці, що створює сприятливі умови для передачі вірусу.

 Проживання в умовах з високою густотою населення. Люди, що живуть в гуртожитках, військових казармах або інших місцях з високою скупченістю людей, мають підвищений ризик зараження через часті контакти з іншими.

Симптоми інфекційного мононуклеозу

Захворювання починається раптово, з підвищення температури до 39-40°C, яке триває від 5 до 10 днів, а іноді й понад два тижні. Після цього у хворого може бути незначне підвищення температури ще протягом тривалого часу.

Серед загальних симптомів:

• Слабкість, нездужання, озноб, головний біль.
• Утруднене носове дихання через збільшення аденоїдів, що призводить до дихання ротом, хропіння вночі та гугнявого голосу.
• Біль у горлі, який зазвичай супроводжується фарингітом: задня стінка глотки червона і вкрита густим слизом.
• Петехії на м’якому піднебінні — дрібні точкові крововиливи, які можуть з’являтися на 5-17 день хвороби.
• Енантема на слизовій оболонці ротової порожнини.
• Збільшення лімфатичних вузлів, до яких зараховують: шийні, внутрішні грудні та мезентеріальні. Коли лімфатичні вузли збільшуються в животі, це може спричиняти тиск на навколишні органи та викликати біль у животі. Лімфатичні вузли можуть залишатися збільшеними від кількох днів до кількох тижнів чи навіть місяців.
• Поява висипу на шкірі, найчастіше на тулубі або руках.

Інші важливі симптоми:

• Збільшення селезінки (приблизно у 50% хворих). Це може бути виражено помітно або протікати безсимптомно, але важливо звертати на це увагу, оскільки є ризик розриву селезінки, що потребує негайної медичної допомоги.
• Збільшення печінки (на 4-10 день хвороби).
• Іноді спостерігається незначна жовтяниця через підвищений рівень прямого білірубіну, а також зміни в аналізах крові: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази (ЛФ).

Менш поширені симптоми:

• набряклість обличчя та повік, біль в суглобах, розлади шлунку, чхання та нежить.

Діагностика інфекційного мононуклеозу:

1. Загальний аналіз крові (автоматизований ЗАК із ручною лейкоформулою).
2. Біохімічний аналіз крові: визначення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), загального білірубіну та його фракцій.
3. Визначення ДНК вірусу Епштейна-Барра методом ПЛР в слині та крові.
4. Визначення IgM до вірусу Епштейна-Барра в крові (показники гострої фази захворювання, що утворюються протягом перших 2 тижнів і можуть залишатися впродовж 6 місяців).
5. Визначення IgG до вірусу Епштейна-Барра в крові (показники наявності перенесеного захворювання, зберігаються протягом усього життя).

Лікування мононуклеозу

Лікування інфекційного мононуклеозу орієнтоване на полегшення симптомів та підтримку імунної системи. Хоча специфічного противірусного лікування не існує, застосовуються кілька основних підходів, які допомагають контролювати перебіг захворювання та покращити самопочуття пацієнта:

1. Постільний режим. Важливо забезпечити достатній відпочинок для відновлення сил і боротьби з інфекцією. Пацієнтам рекомендується обмежити фізичні навантаження та приділяти увагу сну.
2. Збільшення споживання рідини. Важливо підтримувати належний рівень гідратації, що допомагає зменшити симптоми інтоксикації та покращити функціонування організму. Рекомендується пити воду, трав’яні чаї та інші безалкогольні напої.
3. Харчування та дієта. Раціон повинен бути легким і збалансованим, з акцентом на легко засвоювані продукти. Рекомендується уникати жирної, важкої або гострої їжі. Найкраще споживати супи, овочеві бульйони, пюре з фруктів та інші нежирні продукти.

Стосовно прийому лікарських засобів та вітамінів необхідно звернутися до лікаря за попередньою консультацією.

Пам’ятайте, що самолікування може бути шкідливим!

Профілактика мононуклеозу

Щоб запобігти зараженню вірусом Епштейна-Барра, важливо враховувати наступні рекомендації:

1. Уникання контакту з інфікованими. Це включає відмову від поцілунків, спільного використання посуду, напоїв та інших особистих речей.
2. Дотримання правил гігієни. Регулярне миття рук з милом є важливою умовою для запобігання поширенню вірусу.
3. Підтримка імунної системи: здоровий спосіб життя, збалансоване харчування, фізична активність та достатній сон. Це допомагає організму краще справлятися з вірусами.
4. Використання індивідуальних засобів гігієни: зубні щітки, рушники та посуд, знижує ризик передачі вірусу, особливо в родинах, де є інфіковані.
5. Обмежене перебування в громадських місцях з великою кількістю людей — шкіл, спортивних заходів чи громадського транспорту — що знижує ризик інфікування.

Ці заходи допомагають знизити ризик розвитку мононуклеозу та його поширення серед населення.